Майнові війни колишніх: Як досягнути справедливого поділу

Головна презумпція 

Отже, головне правило поділу майна, набутого за час шлюбу — частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором не залежно від того на кого формально оформлено набуте майно. За загальним правилом, моментом з яким повʼязується виникнення інституту спільної власності на набуте майно, є час офіційної реєстрації шлюбу в органі державної реєстрації актів цивільного стану, яка засвідчується свідоцтвом про шлюб (ст. ст. 27, 28, 36 Сімейного кодексу України, далі — СК України).

Ділимо майно набуте до реєстрації шлюбу

Як правило, чоловік і жінка вступають у шлюб не одразу після знайомства і укладенню шлюбу передують місяці, а іноді і роки побачень, романтичних відносин, і можливо спільного проживання. То як бути з майном, що було придбане до реєстрації шлюбу, але під час спільного проживання?

На цей випадок, законодавець передбачив, що на майно набуте жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, розповсюджується інститут спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (ст. 74 СК України). Простіше кажучи, таке майно також включається до складу майна, що підлягає поділу між колишніми.

В своїй практиці маю чимало випадків, коли один з подружжя до складу своїх позовних вимог про поділ майна включав майно набуте одним з подружжя до офіційної реєстрації шлюбу, однак слід мати на увазі, що передумовою поділу такого майна є обовʼязок доведення факту проживають однією сім’єю, без реєстрації шлюбу.

З цим подекуди можуть виникати складнощі, оскільки в судовій практиці склалося стабільне бачення того, що значить проживати однією сімʼєю без реєстрації шлюбу та які докази можуть довести цей факт.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2024 року по справі № 947/2230/21 визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сімʼєю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сімʼєю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обовʼязків. Важливе значення для правильного вирішення спору про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сімʼєю без реєстрації шлюбу мають конституційні положення про ґрунтування шлюбу на вільній згоді жінки і чоловіка, про рівні права і обовʼязки кожного із подружжя у шлюбі та сімʼї (стаття 51 Конституції України). Отже, проживання однією сімʼєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, визначеною законом підставою для виникнення у них прав та обовʼязків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сімʼєю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати в сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності в осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені в понятті домогосподарства. Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково обʼєднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обовʼязків передбачає наявність як у жінки, так і в чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обовʼязків, які можуть випливати, зокрема з нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має зʼясування місця і часу такого проживання.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сімʼєю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: ● спільного проживання, ● ведення спільного господарства, ● наявності у сторін спільного бюджету, ● проведення спільних витрат, ● придбання майна в інтересах сімʼї, ● наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обовʼязків, ● інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Для встановлення спільного проживання однією сімʼєю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сімʼї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунка, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, зокрема: від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16, провадження № 61-11607св18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16, провадження № 61-44641св18, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, провадження № 61-5296св19, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16, провадження № 61-42601св18, від 18 жовтня 2023 року у справі № 201/11673/20, провадження № 61-10383св23.

При зверненні до суду з вимогами про поділ майна, набутого за час спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, також рекомендую взяти до уваги Постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/116920101 яка визначила, що встановлення юридичного факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу у спорі про поділ майна є підставою позову, а не самостійним способом захисту прав подружжя в такому спорі, який підлягає формулюванню як самостійна вимога.

У звʼязку з цим, заявлення у справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника, тобто є недоцільним. Як бачимо поділ майна, набутого за час спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, має свої особливості і потребує ретельної підготовки до справи, з огляду на досить обʼємну доказову базу, необхідну для доведення відповідного факту. Тож якщо мова йде про авто, що було придбано десяток років назад рекомендую заздалегідь визначитись, чи вартує гра свічок.

Вже не разом, але шлюб офіційно не розірвано, коли починати ділити майно?

Аналогічно як із вступом у шлюб, між часом фактичного припинення спільного проживання та часом офіційного розірвання шлюбу може пройти певний час. Як мінімум місяць у разі розірвання шлюбу у органах реєстрації актів цивільного стану і місяці або навіть роки у разі розірвання шлюбу у судовому порядку. Що в такому разі буде із спільним майном і коли оптимально звертатись до суду з вимогою про його поділ.

На цей випадок законодавець передбачив важливе правило, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ст. 68 СК України), однак майте на увазі, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки (ст. 72 СК України). Тож на мою думку, оптимальним є наступний алгоритм: а) фіксація моменту припинення шлюбних відносин (для чого поясню нижче); б) розірвання шлюбу в органах РАЦС або в суді; в) звернення до суду з позовом про поділ спільного майна;Документальне фіксування факту припинення спільного проживання є важливим на випадок, якщо хтось із колишнього подружжя до офіційного припинення шлюбу набуде певне майно та з метою убезпечення його від включення в загальну масу спільного майна, що підлягатиме поділу.

Оскільки положенням ч. 6 ст. 57 СК України передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

На власній практиці, доказами припинення шлюбних відносин можуть бути квитки на поїзд (автобус) про переїзд в іншу місцевість для проживання, зміна місця офіційної реєстрації, показання свідків, зарахування дитини до навчального закладу в іншій місцевості, договори оренди майна за іншою адресою, листування між сторонами спору у тому числі у месенжерах тощо.

Стосовно листування у месенджерах доречно нагадати позицію Великої Палати Верховного Суду, що відображена у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження №  12-8гс23) — яка зазначила, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

Оскільки момент офіційного розірвання шлюбу є правовою підставою для припинення інституту спільної сумісної власності подружжя, важливо в короткі строки оформити розлучення в органі РАЦС або через суд. При цьому, щоб не «обтяжувати» процес розлучення і відповідно його не затягувати, я рекомендую у справі про розлучення заявляти лише одну вимогу про розірвання шлюбу без будь-яких інших вимог, які можуть стосуватись наприклад визначення місця проживання дитини чи встановлення порядку її виховання, стягнення аліментів і тим більше поділу майна.

Способи захисту у разі продажу спільного майна без згоди іншого співвласника

Окремо слід висвітли питання коли на початковому етапі розірвання шлюбу, коли сторони вже не разом але шлюб між ними ще офіційно не розірвано, один з подружжя прогнозуючи майбутній спір щодо майна вчиняє дії з приховування (відчуження) майна без згоди іншого співвласника. Як правило таке трапляється з автомобілями, оскільки процедура відчуження не потребує нотаріальної згоди іншого з подружжя.

В такому випадку слід керуватись положенням пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2017 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» де судам розʼяснено, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімʼї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

На практиці, інколи колеги адвокати при розгляді подібних вимог додатково заявляють також вимогу про визнання угод щодо відчуження недійсними, витребування майна тощо, однак на мою думку такі вимоги малоперспективні та не допоможуть досягнути належного захисту їх клієнтів, адже навіть у разі задоволення судом таких вимог реально знайти і витребувати відчужений автомобіль видається малоймовірним.

Тож правильним на мою думку є заявлення саме вимоги про стягнення половини вартості відчуженого автомобіля. При цьому, вартість авто слід визначати не за ціною продажу, оскільки вона за домовленістю сторін може бути суттєво заниженою, а за ринковою вартістю, що визначена субʼєктом оціночної діяльності на час розгляду справи. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 травня 2024 року по справі № 711/3988/21.

Так і наведеному судовому рішення зокрема зазначається, що визначаючи розмір компенсації вартості частки автомобіля, суд першої інстанції керувався тим, що у договорі комісії за яким відчужено автомобіль визначена вартість його продажу. Водночас апеляційний суд правильно зауважив, що суд не врахував, що у вказаному договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобовʼязаний був врахувати дійсну його вартість.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у звʼязку з цим неможливістю встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає саме ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у звʼязку з припиненням її права на спільне майно.

Наші частки рівні, але не завжди

На сам кінець наведемо випадки, коли при поділі майна суд може відступити від рівності часток. Так, відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них:● не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ● ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), ● приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, ● витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

При цьому частиною третьою ст. 70 СК України передбачено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Отже маємо 5 самостійних підстав відступу від презумпції рівності часток майна подружжя при його поділі, при цьому кожна з них може існувати як самостійно так і в поєднанні з іншою. І саме комбінування декількох підстав дає більші шанси на успішний розгляд подібних вимог.

Для прикладу можна навести постанову КЦС ВС від 01 квітня 2022 року у справі № 753/7032/19 де суд в обґрунтування відступу від рівності часток подружжя при його поділі серед іншого вказав, що визначаючи частки кожного з подружжя у спірній квартирі, суд вірно врахував, що позивач надала належні докази на підтвердження того, що відповідач приховав від неї спільний автомобіль шляхом його продажу без її згоди, внаслідок чого вона змушена була у судовому порядку оспорювати договір купівлі-продажу автомобіля. Суд апеляційної інстанції підставно виходив також із того, що відповідач не надав жодного доказу на спростування доводів позивача про те, що вона не отримує аліменти на утримання дітей, не надав доказів і на підтвердження виконання свого обовʼязку щодо утримання дітей. З огляду на зазначене, а також з урахуванням інтересів різностатевих неповнолітніх дітей, які проживають із матірʼю у спірній трикімнатній квартирі, суд апеляційної інстанції правильно застосував наведені норми СК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя та визнання за позивачем права власності на 55/100 частини спірної трикімнатної квартири, а за відповідачем – 45/100 частин цієї квартири.

До додаткових підстав для відступу від рівності часток слід також віднести:● Визнання майна, набутого в шлюбі, приватною власністю (у випадку набуття майна на підставі договорів дарування, отримання у порядку спадкування, придбання майна за особисті кошти та в порядку приватизації).● Визнання приватного майна спільним внаслідок його поліпшення (ремонту, реконструкції).

Замість висновків

Загалом у поточній судовій практиці склались більш комплексі підходи до процесу поділу майна подружжя, який направлений на реальне завершення спору.

Зокрема це прослідковується у постанові ВС від 21.06.2023 року у справі № 654/3751/18 де суд вказав, що при вирішенні спору про поділ майна між подружжям, необхідно встановити не лише обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з'ясувати джерело і час придбання, його вартість та виходити з презумпції рівності часток, а й враховувати інші істотні обставини, що мають значення для справи, зокрема можливість реального поділу майна з виділенням кожному з подружжя окремих видів (об'єктів) майна, можливість спільного користування певним видом майна у разі визначення ідеальних часток у цьому майні та спільного користування неподільною річчю, а також чи був визначений сторонами певний порядок користування спірним майном, матеріальне становище співвласників щодо можливості сплати грошової компенсації при перевищенні вартості частки, що підлягає виділу іншому з подружжя, тощо.

У постанові ВС від 31.08.2023 року у справі № 686/9818/22 суд вказав, що поділ майна з урахуванням ідеальних часток є неефективним способом захисту, буде потребувати нового судового розгляду і порушуватиме права іншого співвласника, який цим майном не користується.

Також заслуговує на увагу висновок ВС викладений у постанові від 17.08.2022 року у справі № 522/8676/20, де суд зазначив, що обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просила позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога – це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

Тож як бачимо, поділ майна колишнього подружжя є доволі складним процесом, який вимагає комплексного підходу та ретельної підготовки до судового розгляду, щоб досягнути реального справедливого поділу з урахуванням особливостей кожної окремої справи, її учасників та складу майна, що підлягає поділу.

Стаття опублікована у виданні "Юрист&Закон" 28.06.2024 – 04.07.2024, No 27