Чи вартий гонорар адвоката? Як суди вирішують за клієнта

Про кейс

У справі № 761/11783/24, яку я вів, позивачка двічі не з'явилась на судові засідання. Це стало підставою для того, щоб суд залишив позов без розгляду відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України. Для мого клієнта це означало право вимагати компенсації витрат на правничу допомогу, які він поніс під час процесу. І хоча все здається очевидним на перший погляд, судові реалії часто диктують інші правила гри.

Після того, як я подав заяву про відшкодування витрат, суд вирішив, що витрати адвоката частково необґрунтовані, тому компенсував лише 2/3 від заявленої суми.

І хоча рішення про часткову компенсацію виглядає як перемога, адже суд враховав те, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створила відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги з адвокатом Буртовим М.В., який у свою чергу приймав участь у судових засіданнях, подавав відповідні заяви з процесуальних питань та по суті справи, однак подальше залишення позову без розгляду під час розгляду справи по суті свідчить про те, що ініціатор позову вчинила необґрунтовані дії щодо добросовісного користування процесуальними правами та належного виконання обовʼязків (сприяння своєчасному, всебічному, повному та обʼєктивному встановленню всіх обставин справи), що в свою чергу породжує дисбаланс інтересів сторін.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що залишення позову без розгляду у звʼязку з повторною неявкою позивача, є ознакою необґрунтованих дій зі сторони ініціатора позову та надає відповідачу право на компенсацію витрат на правничу допомогу на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Однак, рішення насправді підкреслює тенденцію до урізання гонорарів, яку ми спостерігаємо в багатьох інших справах.

Зокрема, суд відмовив у відшкодуванні витрат на такі дії, як обговорення правової позиції з клієнтом, формування електронних документів і їх відправка до суду через кабінет електронного суду, внесення змін до відзиву та підготовка заяв про вступ у справу й про компенсацію витрат. Схоже, суд вважає, що такі дії адвоката не потребують компенсації, хоча для ведення справи вони були необхідними.

Виникає питання: якщо адвокат не формуватиме ці документи, хто ж тоді це зробить? Схоже, судді вважають, що адвокати повинні працювати безкоштовно, або ж клієнти мають самі займатися формуванням документів та відправляти їх через кабінет електронного суду.

Чому витрати на правничу допомогу постійно скорочують?

Судді мають тенденцію обмежувати суми компенсацій, незважаючи на наявні законодавчі підстави для відшкодування. У моїй справі частина витрат, зокрема, на формування електронних документів і їх відправку через систему "Електронний суд", були відхилені як непотрібні.

Це лише один із багатьох прикладів, коли суди вважають, що адвокат повинен обмежуватися лише присутністю на судових засіданнях. Але правова допомога — це не лише явка до суду. Це години підготовки, консультацій, погодження правової позиції з клієнтом, аналізу документів та підготовки процесуальних документів. І ці дії мають бути належним чином оплачуваними.

Як це впливає на клієнта?

Важливий аспект, який часто забувається у цих дискусіях, це те, що звернення адвоката з вимогою про компенсацію витрат захищає передусім права клієнта. Клієнт, який вже оплатив правничу допомогу, має право отримати ці кошти назад від сторони, яка програла справу. Але коли суд зменшує компенсацію, страждає не адвокат, а саме клієнт. Він недоотримує ті гроші, які вже були витрачені.

Це створює абсурдну ситуацію, де клієнт фактично "штрафується" за те, що звернувся до суду і найняв адвоката. Суд своїм рішенням фактично "винагороджує" сторону, яка програла справу, адже зменшує обсяг її зобов’язань. Це створює ситуацію, де клієнт втрачає гроші не через свою провину, а через суб'єктивне рішення суду.

Правила гри: що говорить законодавство?

Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, витрати на правничу допомогу повинні бути обґрунтованими і співмірними. Це означає, що суд має право оцінювати доцільність цих витрат, виходячи з обсягу виконаних робіт і складності справи. Але на практиці це часто виглядає як спроба мінімізувати виплати на користь адвокатів і їхніх клієнтів.

Судова практика щодо компенсації витрат на правничу допомогу постійно змінюється, і це створює додаткові складнощі для адвокатів. Одного разу суд може погодитися з усіма вимогами, а іншого — значно зменшити компенсацію, що ставить під питання передбачуваність таких рішень.

Моя роль як адвоката: захист інтересів клієнта

У згаданій справі моїм завданням було не лише представляти інтереси клієнта в суді, але й захищати його права на отримання компенсації. Я завжди намагаюся детально обґрунтувати всі витрати, щоб забезпечити клієнтові максимальну компенсацію. Але навіть у такому випадку суд може знайти підстави для скорочення суми.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заперечує їх. Якщо таких заперечень не надано, на мою думку, суд не має втручатися у гонорарні відносини між адвокатом і клієнтом. Але інколи судді все ж таки вирішують аналізувати кожен крок адвоката, що не лише порушує адвокатську таємницю, але й створює додаткові проблеми для клієнта.

Адже, суд, який самостійно аналізує кожну дію адвоката на предмет її співмірності, порушує адвокатську таємницю і створює додаткові ризики для клієнта, оскільки вся ця інформація відображається у судовому рішенні, яке є публічно доступним. Таким чином, конфіденційні деталі роботи адвоката стають відомими широкому загалу.

Висновки та поради для колег

Цей випадок ще раз підтверджує, що компенсація витрат на правничу допомогу в Україні залишається проблемним питанням. Законодавство чітко регулює це питання, але судова практика демонструє, що суди щоразу вигадують нові й нові обгрунтування, чому та чи інша діяльність адвоката не підлягає відшкодуванню.

Справа №761/11783/24 є яскравим прикладом того, як складно адвокатам отримати компенсацію за свою роботу. Проте, попри всі труднощі, правильна стратегія та обґрунтування витрат можуть забезпечити успіх. У кінцевому підсумку, адвокатура — це не лише захист прав клієнтів, але й боротьба за справедливу винагороду за свою працю.

Суди можуть змінювати свої підходи до компенсації витрат, але адвокати завжди мають бути готовими до цих викликів. Тому головний урок полягає в тому, що кожен юридичний крок повинен бути обґрунтований і задокументований, а витрати — максимально конкретними та реалістичними.

Сподіваюся, що з часом судова практика в Україні стане більш стабільною і передбачуваною, а адвокати та їхні клієнти отримають справедливу компенсацію за свою роботу та витрачені ресурси.